3-я Неділя Великого посту (Хрестопоклонна)
Full Name
28 лютого 2023 р. о 22:00:00
"В той час наказав Ісус своїм учням: Коли хто хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій та йде слідом за мною. Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе. Яка бо користь людині здобути світ увесь і занапастити свою душу? Що бо людина може дати взамін за власну душу? Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того буде соромиться Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця свого зі святими ангелами. І сказав їм: Істинно кажу вам: Є деякі з отут присутніх, що не зазнають смерти, аж поки не побачать Царства Божого, що прийде у могутності.
(Мр. 37 зач.; 8:34–9:1)"
«…Слово про хрест, – каже апостол Павло у першому посланні до Коринтян, – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа» (1 Кор. 1: 18).
Чи не звикли ми розмежовувати наше духовне життя як християн та суспільно-політчну діяльність як громадян? Чи бува помилково не протиставляємо ми Бога безтілесного – матеріальній природі?
Однак, «Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних, – і незначне світу та погорджене Бог вибрав, і те, чого не було, щоб знівечити те, що було, щоб жадне тіло не величалося перед Богом» (1 Кор. 1: 27-29).
Тобто Бог вибрав недосконалу природу сотвореного Ним світу, щоби освятивши її своєю досконалою природою, вчинити засобом спасіння для нас, людей: освятив води Йорданові своїм хрещенням, освятив плоди землі – хліб і вино – чудесним помноженням та освяченням на Тайній Вечері, освятив дерево – хресне знамення – своєю смертю на ньому і, нарешті, власним воплоченням, ставши Сином Чоловічим, Ісусом з Назарету, освятив усю людську природу.
Так, у світлі Божого об’явлення цієї Хрестопоклонної неділі, заклик Ісуса взяти на себе свій хрест і йти за Ним, сьогодні означає для нас:
- подивитися на природне довкілля у перспективі Божого плану створення (Спільна заява Папи Івана Павла ІІ і Патріарха Вартоломея,
Рим/Венеція, 10 червня 2002).
- прислухатися до голосу Учительського уряду Церкви, що закликає нас до екологічного навернення (Промова Папи Івана Павла ІІ з нагоди студійного тижня Папської Академії Наук, 12 березня 1999 р.);
- взяти на себе відповідальність за створений Богом світ природи, і провадити його до спасіння (Енцикліка Sollicitudo rei socialis, 30 грудня 1987 р.);
- побачити в створінні могутнє знаряддя нашого власного спасіння:
«Прийдіть, наші прародичі, що через злобу чоловіковбивці упали з висот, за гірку насолоду, скуштувавши колись овочу з дерева. Ось виходить воістину всечесне дерево! Прийшовши, отже, до нього, з радістю цілуйте і закличте до нього з вірою: Ти, Хресте прецінний, наш захисте! Ти, дерево Богом благословенне, саде небесний! З твого плоду вкусивши, ми доступились нетління первісного раю, прийнявши упевнено і його велику милість» (Стихира на «Господи, взиваю я» Хрестопоклонної Неділі, Часослов с. 477).